Чому після шістдесяти років вдосконалення фотоапаратів, якості об’єктивів, зерна, роздільної здатності та динамічного діапазону
фотоплівки ніхто не може зрівнятись з тим, що створив Ансел Адамс ще в сорокових роках минулого століття?
Ансел навіть не мав Фотошопа! Як це в нього виходило? Більшість спроб взагалі не дотягують, деякі такі ж чудові, але все ж інші,
як, наприклад, у Джека Дайкінга, але жодної схожої.
Чому фотографи, запаковані унікальною технікою, використовуючи GPS та Інтернет, щоб визначити точні географічні координати
точок, з яких фотографували Джек і Ансел, добираються до цих місць з оригінальними фотографіями на руках, щоб зробити точну
копію (що є незаконним з точки зору законодавства США про авторські права та й просто негарно з точки зору здорового глузду)
і все ж отримують щось схоже, але не з такою глибиною та емоційним змістом оригіналу, який вони намагались скопіювати?
Я не жартую. Професійні астрономи розрахували для них момент повного співпадіння умов, накращий за 20 років і 300 цих хлопців
приїхали в розраховане місце. І все одно ні хмари, ні сніг, ні освітлення не получились у них так, як треба. Ось чому Ансел молодець.
Звичайно, що у них не получилось так, як вони хотіли: найкращі фотографії створюються натхненням, а не мавпуванням.
Чому, хоча й кожен знає, що Фотошопом можна будь-який зіпсований кадр перетворити в шедевр, все одно, після годин шліфування, знимка стає гіршою ніж була?
Можливо тому, що тільки бачення художника, його терпіння та навики створюють зображення, а не його інструменти.
Прочитайте також мою статтю про камеру за $150 і чому вона дає таку саму якість, як і камера за $8000.




